to stay sincere with reader

hard to imagine that summer comes a week.
only yesterday we smiled to young buds on smooth bluish branches, and today everything in bloom.
I slow step and absorb memories of this spring, as if it the first time.
* * *

"Quiet form" becomes known for more people, and we feel a deep gratitude for your commitment.
many questions arise in the mind to understand the question of why a reader remains on our pages? do you want to hear us and share our experience? and should these words to be said? so many questions without answers)
no one knows how much time we would like to hide ourselves. I am grateful to all cases which led to change a course and breathed a new breath.
at autumn we opened own studio and decided to tell our common story sincerely. do not know whether somebody needs this except us, but it is so important that behind our creativity, experience and written words are the real people, we are Tania and Oleksiy

важко уявити, що за тиждень приходить літо. 

лише вчора раділи молодим брунькам на гладких сизих вітах, а сьогодні уже все квітує.

я сповільнюю крок і вбираю спогади про цю весну, ніби вперше пережиту. 

* * *

про "тиху форму" дізнається все більше людей, і ми сповнені глибою подякою за вашу прихильність.
тепер все частіше з*являється питання, чому випадковий читач лишається на наших сторінках? чи ви хочете почути нас та роздилити наш досвід? та і чи варті наші слова того, щоб бути сказаними? так багато питань без відповідей)
невідомо скільки ще часу ми б ховались самі від себе. я вдячна усім випадкам, які спонукали змінити курс і вдихнули нове дихання.  
восени ми відкрили власну студію та вирішили розвивати спільну історію навідкриту. не знаємо чи потрібно це ще комусь окрім нас, але нам точно важливо аби за нашою творчістю, переживаннями та написаними словами стояли реальні люди, cправжні Таня та Олексій. 

to see a buyer in person. first fair

it is almost like two weeks ago we had our first fair.

I remember my perplex when I looked at the task lists, and at the last day I wished to refuse and forget. like a usual habit - to back away when I need a half of step forward. that morning we woke up and, taking from the vase branches from apple orchard, and went to the city. without expectations and hopes we have devoted yourself for new experience.

the first was a girl. She was happy smiling in the sunshine and tried on our oak leaves.
I stood confused in front of the her and admired her happy eyes.
that day there were so many kind words and new acquaintances.

at the sunset we were sitting on a cold April grass, listening to an orchestra, joking with our burnt faces and quite shone with sincere gratitude.


уже майже як два тижні назад відбувся наш перший ярмарок.

я згадую розсіяність, з якою дивилась на списки завдань, і як хотілось наприкінці відмовитись та забутись. таке звичне бажання - задкувати, коли лишилось півкроку вперед.
того зранку ми прокинулись і, захопивши із вази гілки з яблуневого саду, відправились в місто. без очікувань і сподівань віддатись новому досвіду.

першою підійшла дівчинка. вона усміхалась на сонці і радісно приміряла дубові листочки.
я розгублено стояла навпроти і милувалась її щасливими очами. 
того дня було так багато теплих слів та нових знайомств. 

вже на заході сонця ми сиділи на холодній квітневій траві, слухали гру оркестру, жартували з наших обгорілих на сонці облич та сяяли від подяки.

the precious finds

not ceramic.
cycling home from the studio, I turned left from the road and saw a broken tree.

I filled up to the top my backpack with its branches and then carefully dried everything on paper.
it is so a pity to throw it away

не керамічне.
їдучи додому з майстерні на велосипеді, я повернула ліворуч від шумної траси і побачила завалене дерево. 

доверху заповнила його вітами свій рюкзак і потім бережно сушила все на газеті. 

і так шкода його викидати

the first achievements

I have to admit that march was too chaotic.

three months ago, when we decided to create a community and open to the world, all detailed plans were written just for visibility of control.

 in fact, the most of things have been successfully dane there are accidentally uncontrolled.

It seemed that no words for this month, we were caught up with unplanned work and the city covered with rainy morning. march slipped out so easily from the "must do list," that there were only to smile of our organizational skills.

I have to admit that we just were not ready for real success.

the first order caused a happy discussing for several days. Eugenia was so nice our first customers, and it was so unusual. time after time we continue to got the letters from other wonderful people. inspired we wrote the orders to calendar and every week were hurried to the studio with bated breath to look into the klin for ready ceramics.

the joy of the wiev of wrapped parcels and your grateful letters letters add to us the faith that this makes sense.

at first we were invited to three fairs, and now at the deep night, preparing for the first, we paint the coats. it turns up that fatigue may have a different taste.

this post is a gratitude for so saturated march, for the opportunity to move away from the planning. 

the action and for your support in our little community.

now we only set the course, and then swirling freely for the wind.

я маю визнати, що березень був надто хаотичним. 

три місяці назад, коли прийняли рішення створити спільноту й відкритись світові, детальні плани ми писали для видимості контролю. насправді ж, більшість із речей, які ми успішно виконуємо є випадково безконтрольні.)

здавалось, що немає слів для цього місяця: нас наздогнала незапланована робота і місто вкрилось дощовими ранками. березень так легко вислизнув поза "списку обов'язкових завдань", що лишалось лише усміхатись своїм організаційним здібностям. 

доведеться зізнатись, що ми просто були не готові до справжніх успіхів.

перший лист із замовленням, викликав у нас радісні обговорення на декілька днів. так мила Євгенія стала нашим покупцем і це було таким незвичний. раз за разом ми почали отримувати листи від різних дивовижних людей, натхненно вносили замовлення в календар і щотижня, тамуючи подих, поспішали заглянути в пічку за новими виробами.
радість від одного вигляду загорнутих посилок та ваші листи подяки додають нам віри, що це все має сенс.
нас вперше запросили до трьох ярмарок, і тепер ми ночами, готуючись до найближчої, малюємо перші візитки. виявляється стома може мати інший смак.

цей пост є вдячність за насичений березень, за можливість відійти від планувань до роботи і за вашу підтримку у нашій маленькій спільноті.
тепер ми задаємо лише курс, а далі вільно кружляємо за вітром.

savor the spring

I wake up at six a.m. and meet the sun. every morning it wakes up earlier and earlier. leisurely spring is coming.

during the last 3 weeks these treasures adorn our living room. I caught this shot that saturday when we had returned from the forest. unfortunately my sight almost does not stop at this corner at the last days..

yes, I lose my balance again.

this bad habit to work hard returns each time, when it seems that you had found peace. my first wobbly victory has been quickly dispelled ) 

just slow down and raise own head

***

I am igniteing the oil with the scent of pine needles and opening the window.

it's so unusual - this spring has another taste.

я прокидаюся о шостій і зустрічаю сонце. щоранку воно прокидається все раніше і раніше. наближається некваплива весна.

вже протягом останніх 3 тижнів ці скарби прикрашають нашу вітальню. я зробила цей кадр тієї ж суботи, коли ми повернулися з лісу. на жаль, мій погляд майже не зупиняється на цьому куточку останні дні..

так, я знову втрачаю рівновагу.

ця погана звичка багато працювати переважає кожен раз, коли здається, що ви віднайшли спокій. моя перша хитка перемога швидко розвіялась)

просто необхідно сповільнити темп і підняти голову

***

я запалюю олію з ароматом хвої і відкриваю вікно.

так незвично - ця весна має зовсім інший смак.

first steps from the past

the first old Alex's work with throwing wheel;
then, at the last spring, it seemed to be a temporary distraction, and today has become the way of self-expression.
it was just enough to find own material)

перша давня робота Олексія за колом;
тоді, минулої весни, це здавалось тимчасовою віддушиною, а сьогодні стало способом самовираження.
варто було тільки знайти свій матеріал)

don’t worry about mistakes

I've returned to the throwing wheel.

each time I try not to repeat my previous mistakes. because something that yesterday seemed to be insignificant, today shows you as a beginner.

this vase should have been crumpled in a lump of raw clay, but I could not do it.

I've stopped the wheel and looked at this. its alive form was the closest for me then all my works.
I allowed myself to enjoy this mistake, because at the next time it probably will not

я знову повернулась до роботи за гончарним колом.
і з кожним разом я намагаюсь не повторювати своїх минулих помилок,
адже те, що ще вчора здавалась незначним, сьогодні видає тебе як початківця.
ця ваза мала бути зім'ята в клубок сирої глини, але я не змогла. я зупинила коло і ще раз подивилась на неї. її жива форма видалась мені найближчою з усіх моїх робіт.
я дозволила собі насолодитись цією помилкою, тому що наступного разу її вже може не бути

balancing between creativity and routine

more then last 4 months I try to put new foundations in my life.

day by day, making tiny steps on my way of self-realization, I begin to understand all difficulties with combination of several tasks simultaneously. the most usual result is when I can not control no one.

on the third attempt I open zen habits. practising simplicity is a new lesson for me, the lesson that I could not learn previous times.  I started with a simplicity in my creations, but should to start with myself.

to stay still. breathe and smile to todays sunny rays.
one more new chapter: "simplicity"

reflection of nature

finally we've returned from our holiday trip, 

with big plans, with free breathing 

and love for that we see, do and hear.

ready to open the new horizons) 

this cup I've made for my father for Christmas.

he is a big lover of mountains and nature,

and me with Oleksiy continue this long love affair

with all care and faith that we have. 

a step to future

I thank you friends, for every one who I know and will meet someday.
happiness in your everyday life and harmony.
xo, T