to see a buyer in person. first fair

it is almost like two weeks ago we had our first fair.

I remember my perplex when I looked at the task lists, and at the last day I wished to refuse and forget. like a usual habit - to back away when I need a half of step forward. that morning we woke up and, taking from the vase branches from apple orchard, and went to the city. without expectations and hopes we have devoted yourself for new experience.

the first was a girl. She was happy smiling in the sunshine and tried on our oak leaves.
I stood confused in front of the her and admired her happy eyes.
that day there were so many kind words and new acquaintances.

at the sunset we were sitting on a cold April grass, listening to an orchestra, joking with our burnt faces and quite shone with sincere gratitude.


уже майже як два тижні назад відбувся наш перший ярмарок.

я згадую розсіяність, з якою дивилась на списки завдань, і як хотілось наприкінці відмовитись та забутись. таке звичне бажання - задкувати, коли лишилось півкроку вперед.
того зранку ми прокинулись і, захопивши із вази гілки з яблуневого саду, відправились в місто. без очікувань і сподівань віддатись новому досвіду.

першою підійшла дівчинка. вона усміхалась на сонці і радісно приміряла дубові листочки.
я розгублено стояла навпроти і милувалась її щасливими очами. 
того дня було так багато теплих слів та нових знайомств. 

вже на заході сонця ми сиділи на холодній квітневій траві, слухали гру оркестру, жартували з наших обгорілих на сонці облич та сяяли від подяки.